Димар для лазні своїми руками

Димар – невід'ємна частина конструкції парної, від якої залежить пожежобезпечність, витрата палива, чистота повітря і швидкість нагрівання лазні. Тому до влаштування димоходу необхідно підійти відповідально, суворо дотримуючись нюанси монтажу, інакше неправильно сконструйований елемент парної зробить експлуатацію споруди неможливою.

Димар своїми руками – бюджетний варіант облаштування споруди для прийому оздоровчих процедур, при виборі якого необхідно забезпечити пожежну безпеку, максимально зберегти теплову енергію і заощадити витрата палива.

Пам'ятаєте! При виготовленні димоходу своїми руками обов'язково вивчити всі нюанси, інакше порушення сили тяги призведе до того, що дим через щілини потрапить всередину приміщення і виникне ризик отруєння чадним газом!

Головна задача, яку виконує димар – відведення повітря і продуктів горіння (чадного газу, диму). При виготовленні елемента конструкції своїми руками рекомендується вибрати просту схему і тип пристрою, врахувати рекомендації з вибору матеріалу і дотримуватися порядок монтажу.

Димар для лазні типи конструкції

Правильний вибір типу конструкції димоходу – запорука успішного облаштування лазні з дотриманням будівельних стандартів, санітарних і протипожежних норм. Весь асортимент конструктивних рішень розділений на 2 групи:

1. Зовнішній приставний димар не залежить від конструктивних особливостей приміщень, безпечний в експлуатації, легко піддається ремонту, але має недолік – димар складно утеплювати.

1. Внутрішній димар влаштовується всередині будівлі, пожежобезпечний, зберігає більшу частину теплової енергії усередині лазні, легко утеплюється, але складний у ремонті і залежить від конструктивних особливостей приміщення. Варіанти внутрішнього димоходу:
   • Прямокутний ящик межах капітальних стін – димар розташовується посередині і обкладається цеглою. Оптимальний варіант розташування – ближче до внутрішньої сторони, що забезпечить максимальне збереження теплової енергії і хорошу тягу.
   • Для економії місця можлива установка димоходу всередині будівлі – підготувати ґрунтовні стінки і закріпити конструкцію.

Зверніть увагу! При виготовленні димоходу будь-якого типу важливо дотримуватися вимог пожежної безпеки і розміщувати димову трубу над коником на відстань не менше 0,5 м!

Оптимальна товщина стінок для установки всередині становить 65 см при падінні температур нижче -30º С, 51 см – до -30º С, 38 см – до -20 ° С. Для виготовлення димоходу своїми руками фахівці рекомендують зупинити вибір на внутрішньому димарі, так як така конструкція забезпечує економну витрату енергії і не порушує архітектурний стиль споруди.

Особливості вибору матеріалів

Димар з цегли – типового матеріалу для лазні, є надійною, пожежобезпечною, але складною у виготовленні конструкцією. Крім того, при порушенні тяги цегляний димар буде потрібно повторно перекладати, що спричинить додаткові витрати сил і часу. Для виготовлення елемента парної своїми руками рекомендується віддати перевагу більш прості варіанти: полімерний, керамічний, типу «сендвіч», з нержавійки.

Зверніть увагу! Оптимальна форма димоходу – циліндр: конструкція забезпечить хорошу тягу і незначний опір руху диму. Щоб уникнути великого скупчення сажі в процесі експлуатації, необхідно вибрати максимально гладку внутрішню поверхню труби.

Головне при виборі матеріалу – виключити використання азбестоцементу та алюмінію і врахувати вимоги до труб: для виготовлення димоходу нержавіючої сталі рекомендується використовувати матеріал товщиною 1 мм, оптимальне перетин становить 140 мм і залежить від площі котла. Крім того, важливо забезпечити достатню силу тяги і розрахувати кількість матеріалу так, щоб не допускати довжини пологих (вертикальних, горизонтальних) ділянок більше 1 м.

Димар своїми руками: порядок монтажу

При монтажі димаря важливо дотримуватися 2 основних правила: 1) виконувати роботи в напрямку «від заснування - вгору»; 2) верхнє колінце встановлювати всередину нижнього, що забезпечить скупчення конденсату усередині системи. При установці димоходу в дерев'яній лазні рекомендується виконувати монтаж подалі від стін або закривати трубу металевим листом з жаростійким покриттям. Порядок робіт:

1. Приєднати до топці першу – одношарову трубу.

1. Встановити засувку для перекриття між фланцями – така конструктивна хитрість забезпечить нагнітання тяги під час розігріву лазні.

1. Виконати монтаж труб, використовуючи хомути кожні 1-1,5 м і в кутових відведеннях (до, після).

1. Виконати в стелі і даху отвір за розміром труби. В перекриттях обов'язково залишати зазори біля труби: для стелі – 30-50 см, для даху – 20-30 см

1. Ізолювати місце з'єднання з стелею за допомогою спеціальних термостійких накладок або комбінації лист металу+прокладка.

1. Встановити заглушку з ізоляцією зовні даху, що забезпечить збереження тепла в лазні.

1. Захистити частина труби, що виходить назовні – закрити противоливневой захистом або сіткою.

Останній етап робіт після складання – ізоляція димоходу. Щоб поліпшити температурний режим, можна скористатися секретом досвідчених будівельників – розмістити сітку з металу з камінням біля труби, що допоможе додатково розігріти споруду.